Достойний посібник, що був створений Фондовою Стратегічною Групою у 2003 році, який скурпульозно досліджує виклики, можливості та стратегії ефективного забезпечення довгострокової стійкості різного роду громадських фондів. Дане дослідження зосереджує свою увагу на аналізі та розумінні усіх факторів, що прямо чи опосередковано впливають на фінансову стабільність спільнот та їхню ефективність у досягненні своїх цілей.
Дослідження було проведене з метою розуміння того, яким чином громадські фонди можуть ефективно підтримувати фінансову стійкість спільнот, при цьому виконуючи свої цільові пріоритети. Воно базується на проведеному аналізі дев’яти різних громадських фондів, в процесі якого було досліджено їхні витрати та структуру доходів, вподобання крупних донорів та конкурентні позиції.
Авторами було проведено ґрунтовний аналіз операційних і фінансових викликів, з якими стикаються громадські фонди, і запропоновано практичні стратегії для зміцнення їхньої стійкості та впливу. Тому це є цінним ресурсом для лідерів фондів, які прагнуть збалансувати фінансові реалії зі своїми цільовими напрямками діяльності.
Основні висновки з даного дослідження:
1. Невідповідність розподілу ресурсів: велика кількість громадських фондів як правило розподіляють наявні ресурси таким чином, що вони часто не зовсім відповідають їхнім найвищим пріоритетам місії або не сприяють їх довгостроковій стійкості.
2. Перехресне субсидування: цей інструмент, який діє між різними типами фондів, де деякі продукти (наприклад, стипендійні фонди) потребують більше ресурсів, ніж вони в змозі згенерувати, в той час як інші (як фонди без обмежень) є більш стійкими.
3. Варіативність витрат: суми витрат на управління подібними продуктами можуть значно відрізнятися між фондами, що свідчить про гарний потенціал у можливостях підвищення ефективності управління.
4. Вподобання донорів: донори часто дуже чутливі до цін, особливо щодо фондів з дорадчими функціями (DAFs), і очікують отримувати максимум цінності у вигляді послуг, таких як філантропічні консультації або покращення інвестиційних можливостей.
5. Конкурентне середовище: громадські фонди як правило стикаються з сер’йохною конкуренцією з боку комерційних фондів та філантропічних консультантів, що робить необхідним перегляд пропозицій послуг і їх цінової політики в сторону зниження.
З вищевикладеного можна синтезувати ряд практичних рекомендацій для покращення стійкості фондів.
1. Фонди повинні більш активно аналізувати свої внутрішні процеси, виявляти усі неефективні моменти з метою їх усунення та регулярно навчатися один в одного, щоб впроваджувати найкращі практики з метою підвищення ефективності та скорочення основних витрат.
2. Адаптація продуктів і послуг відповідно до потреб і вподобань різних типів донорів може суттєво підвищити ефективність залучення ресурсів.
3. Фокусуючись на продуктах і послугах, які відповідають місії та фінансовим цілям фондів, вони можуть краще конкурувати з комерційно направленими альтернативами.
4. Громадські фонди повинні постійно досліджувати додаткові джерела доходу, такі як надання адміністративної підтримки малим сімейним фондам або пропонування багаторівневих послуг, у тому числі консультативних.
Ключові фактори стійкості фондів громад:
концентрація наявних активів у меншій кількості продуктів;
обмеження кастомізації та кількості розширених послуг;
досягнення ефективності за рахунок більшої питомої ваги транзакцій великого обсягу;
перехід до більших середніх розмірів фондів;
пропонування мінімальних знижок;
аостійне залучення альтернативних джерел доходу понад традиційні збори (диверсифікація);
джерело: https://search.issuelab.org/resources/1704/1704.pdf